Рокіт бойових авто, завмирання духу і несамовите відчуття драйву – все це добре знайоме нашим первомайцям, а словесні тандеми “автомобільні змагання” та “первомайські ралійники-чемпіони”, здається, назавжди увійшли до лексикону громадян.
Ті, хто уважно слідкують за ралійною ходою первомайського екіпажу, добре знають, що останніх два сезони для ралійників є не просто переможними, а чемпіонськими!
Щодо зимових чемпіонів – то це поняття нове, бо в зимових змаганнях екіпаж брав участь уперше. Власне, про все це по‑порядку.
Дев’ятнадцятий день грудня. 2008 рік. Боярка, що на Київщині. Третій етап національної гоночної серії “Ралі столиці”, або ж чемпіонське ралі. Траса довжиною більш ніж 5 км. Крига, сніг. Двадцять п’ять ралійних екіпажів. Первомайськ представляють пілот Ігор Ульяницький та штурман Олександр Олійник. Микола Хоменко (представник спортивно-технічного клубу “Реал-Авто-Плюс”) вперше за багато років у якості вболівальника, або ж точніше – спортивного менеджера.
“Як почувалися в новій ролі, – запитую спортсмена, – адже зимові гонки – ваша стихія?”
Мені було набагато важче, аніж екіпажу, бо ж збоку спостерігати завжди непросто. Я бачив промахи та недоліки, хоча їх було і не так багато, намагався давати поради та консультував. Скажу чесно, гонка вдалася і стала доволі успішною для нашого екіпажу. Хлопці вміло впоралися із зимовими труднощами, і перше місце в класі та друге в командному заліку, думаю, – цілком заслужений результат. До того ж, за підсумками року і пілот, і штурман посіли друге місце. І ще радує те, що команда наших партнерів “AMV-Rally Team” посіла перше місце в командному заліку. А щодо нової ролі – то я себе скоріше називаю “граючим тренером”, практикуюсь, так би мовити. (Сміється). Зараз будемо готувати команду до чемпіонату України, який має стартувати в двадцятих числах лютого 2009 року. Скажу по секрету, не виключено, що пару етапів змагань ймовірно пройдуть на теренах нашої знаменитої Дубровки. Вже є попередня домовленість із мером міста. Знаєте, спортсмени-ралійники дуже зраділи, коли дізналися про вірогідність знову покататися на нашій трасі. Та це в майбутньому. Наразі я щиро радію перемозі екіпажу і сподіваюся на подальші успішні виступи.
Якщо для Миколи Хоменка зимові гонки – не новинка (всі свої титули, як‑то: майстер спорту, він завоював саме на зимових змаганнях), то для Ігоря Ульяницького та Олександра Олійника – це перші змагання такого роду. Що відчували зимові чемпіони і які особливості гонки називають – далі з вуст самих переможців.
Олександр Олійник (штурман): “Для мене це взагалі третя гонка в моєму житті, а зимова – перша. Знаєте, вражень надто багато, бо ж гонка сама по собі дуже незвична. Це скоріше були змагання не моторів, а гуми. Дякувати нашім партнерам AMV за те, що забезпечили нас гарною гумою, а отже ми мали можливість достойно виступити. Траса була непростою – лід, зверху сніг, тому доводилося їхати чітко по стенограмі, дотримуючись всіх правил. Скажу відверто, ми цього разу з пілотом були єдиним цілим. Думаю, саме це допомогло нам досягти висот. А загалом хотілося б подякувати організаторам ралі (Київському автоклубу) за можливість подрайвувати в зимових змаганнях, бо це неперевершено!”
Ігор Ульяницький (пілот): “Вражень багато і до того ж незрозумілих. Бо все ж незвично. Тут змішалися і лід, і гравій, і сніг, а знаєте, лід не пробачає помилок. Треба було їхати спокійно, повільно, я б сказав – розважливо. Тут велика роль штурмана. Там, де він кулаком по шолому бив – там і результат. У нас були ситуації, коли машину розвертало, коли вона ставала неконтрольованою, та, дякувати Богові, все обійшлося. Взагалі то порівнювати зимову гонку з іншими неможливо. Тут все неординарне. І нам надто приємна зимова перемога, бо це перемога, в першу чергу, над собою”.
Мені ж лишається подякувати екіпажу за розмову і висловити своє щире захоплення наполегливістю та цілеспрямованістю спортсменів. А ще хочеться побажати їм оптимізму, надійних фінансових партнерів та втілення нових мрій у життя. Так тримати!
Н. Клименко
